Как лес, который до небес,
Касается руками солнца.
Так этот день в твоих руках,
В порыве плачет и смеётся.
Ты знаешь каждый шаг того,
Что в небе начертали тучи.
Но хочется сказать ещё,
Точнее, красочней и лучше.
Душа без смысла ждёт рассвет,
Касаясь безмятежной лени.
И нам ещё десятки лет
Играть в контрасты света-тени.
Когда поёшь или кричишь
О том, что небо только знает…
Но, впрочем, оглянись вокруг –
- тебя никто не понимает.
Комментарий автора: Это стихотворение моей жены-христианки, Павленко Наташи.
Павленко Наташа,
Kharkov, Ukraine
1974г. рождения. Христианка с 1993г. Трое детей. Муж - служитель Евангелия. Собственное служение - дьяконисса поместной церкви. e-mail автора:samson@kharkov.ua сайт автора:Послание Харькова
Прочитано 11102 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
