Пролетело быстро время “Русской школы”.
Нам на смену должны младшие прийти,
Чтобы знать, как пишут правильно глаголы,
С существительными много тайн найти.
Нам вперёд идти, но в сердце свет оставят
Годы школьные; и, где учителя
Учат нас и нам свои оценки ставят,
Посвящая нам и время, и себя.
За ваш труд большой, нам хочется “СПАСИБО”
Вам, от сердца и души своей, сказать,
За усердие, что множество ошибок
Приходилось вам в тетрадях исправлять.
Не жалея силы, время, многократно
Вы нам, в школе, помогали повзрослеть,
Чтобы мы писали, в жизни, аккуратно,
За родной язык не стали бы краснеть.
За терпенье, лишь когда мы начинали
Робко палочки, крючочки выводить,
Благодарность вам, что были ВЫ, здесь, с нами
И с любовью нас сумели научить.
А директору, “СПАСИБО” пусть особо
Зазвучит, что, на пределе своих сил,
Она сделала для школы очень много,
Чтобы каждый язык русский не забыл.
28 апреля 2016 г.
Комментарий автора: P.S. Благодарность за труд тем, кто помогает не забыть русский язык
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 7895 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
