Твоє життя-негоди сум
У швидкоплинності земних діянь.
Поринуте в безпечності у марноту,
Віддалене від спокою надмірою спіткань,блукань.
У таїні душі ти ж знаєш сам...
Від незнання правдивості і точності шляху,
Пустив своє життя на самотік.
Пливеш у непомітності збігань часу,
І думаєш,що вкриє тінь питань невирішених зміст.
Невпевненості стан схиляє у пасивність,
Хоч вір,хоч ні,остання-у полон гріха.
А переживши це,дійшовши аж до прірви,
Ти не шукаєш вже,втікаєш від знання.Щодня.
Втечеш за внутрішню завісу духу,де в самоті,
В обкраденні пройдешнім часом вільних днів,
Занепокоїть болем скутість волі і в журбі,
Відчуєш серцем гніт гріхів.Й безсилля сил.
Нудьга за спокоєм зростає у тривозі,
Відсутність певності приводить у відчай.
І знаєш з досвіду-сам морок цей розвіяти невзмозі.
Водночас з болем серце огортає жаль.Скорботний жаль.
Порожній дух.Хитка основа.
І втома серця.Вдатись б в забуття!
Невір"я правді полонило знову,
З неволі ж вихід -шлях Життя.До майбуття!
Все інше-не суттєве.
Все інше,порох прагнень,вкриє потім жар вогню.
Залишиться ж у пам"яті і спалахне зорею,
Як смолоскипом, зміст твого шляху.
Чи зміг переступити через себе?
Погорду і нескореності бунт відкинути убік?
Для того,щоб побачити любов і милість Бога
До того,хто в пітьмі прожив не один рік.
Не вдовольнить потребу духу ейфорія,
Не щастям є миттєва радість здійснених надій,
А те,що не знайшов чи не доклав у пошуках зусилля,
Не значить зовсім,що немає щастя на Землі.Повір,воно в Христі!
Ти маєш право каяття,
Допоки ще Господня ласка.
Ти можеш відвернутися в черговий раз,
Піти від Бога,обираючи поразку.
Ти можеш мати певність з Богом вічного життя,
Більш не огорне смутком безвість долі,
І з неба допомогою здолати спонукання зла,
Знайти зміст щастя у Господній волі!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Дядя Саша - Fylhbfyjd Gfdtk Это я тоже пытался пробить как рубрику.История такова :в конце прошлого столетия процветало точто я обозначаю психологической прозой.Было множество самиздатов во многих регионах,писали люди и непризнанные,и талантливейшие ,и гениальные ,и всякие.Многие из них ушли в сатанизм.Волна пробежала года с 95 из Питера,была там такая поэтесса Маслакова Т .Ю. В этом и была причина,что покинул их.Единицы из них реализовались,стали звздами.Ая ушёл в православную Церковь,где тайно молился о них,что позже запретили,ибо "грехи переходят".И имя мне Никто и зовут меня -Никак.Рубрика о некоторых из них не прошла,материалы (как обычно ) пропали.Но всё - равно вот ЖАЛКО,хоть и не видел их не разу:знаю что доводит талант до точки...
Это в Сер.Веке спивались,вешались,а сейчас такая вот трагедия...
ПРОСТИТЕ,в первый раз как публиковал тут сеть вырубилась
