Я йшла довгою дорогою життя. Навколо мене квіти змінювались снігом, сніг – квітами. Велетні-будинки затуляли своїми холодними плитами тепле сонечко. Птахи перелітали з місця на місце та весело цвірінькали.
Попереду ще довгі роки і одна дорога. Я повільно йшла вперед та побачила маленький дороговказ. Здивувалась, бо бачила лише одну дорогу. Навіщо дороговказ? Мене вразили назви вулиць, що були написані на ньому: любов, милість та... смерть.
Всі люди навіть не дивились на маленький дороговказ і впевнено крокували по вулиць смерті. У мене серце виривалося з грудей. Я, здається, щось намагалась кричати: „Куди ви? Хіба не бачите, що кінець цієї дороги – смерть?”. Та на мене ніхто не звертав уваги.
Я пішла за людьми розгублена, бо не бачила іншого шляху. Та через декілька кроків побачила ще один дороговказ. Він був такий, як попередній. А попереду ще, ще... Ті, хто зупинявся біля них, чомусь зникали з цієї дороги. Я підійшла ближче і лише тоді помітила, що дороговказ цей – хрест із білого дерева. Червоним на ньому були написані назви двох вулиць: любов, милість.
Куди ж йти? Де ці вулиці? Я дивилась навкруги. Густий туман затуляв мені очі. Я впала на коліна і закричала: „Боже, я не хочу помирати! Я хочу жити! Чуєш?”
Без надії я підвелась і вже хотіла йти далі страшною вулицею смерті. Та побачила дві інші дороги. Вони були осяяні світлом, до якого тягнулось моє серце. Я пішла на це світло і зустріла справжню любов, знайшла милість.
Наталья Новикова,
Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа. e-mail автора:bigmirjc@mail.ru
Прочитано 9537 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дядя Саша - Fylhbfyjd Gfdtk Это я тоже пытался пробить как рубрику.История такова :в конце прошлого столетия процветало точто я обозначаю психологической прозой.Было множество самиздатов во многих регионах,писали люди и непризнанные,и талантливейшие ,и гениальные ,и всякие.Многие из них ушли в сатанизм.Волна пробежала года с 95 из Питера,была там такая поэтесса Маслакова Т .Ю. В этом и была причина,что покинул их.Единицы из них реализовались,стали звздами.Ая ушёл в православную Церковь,где тайно молился о них,что позже запретили,ибо "грехи переходят".И имя мне Никто и зовут меня -Никак.Рубрика о некоторых из них не прошла,материалы (как обычно ) пропали.Но всё - равно вот ЖАЛКО,хоть и не видел их не разу:знаю что доводит талант до точки...
Это в Сер.Веке спивались,вешались,а сейчас такая вот трагедия...
ПРОСТИТЕ,в первый раз как публиковал тут сеть вырубилась
